Це були найважчі умови, які мені доводилося бачити на Стоході. Води не було, рівень зарослості і наслідки роботи бобрів просто шокуючі.  Але ми прогризлись від Гулівки до Стобихви за 2 дні (на що, зазвичай, йде день при оптимальних умовах), це вимотало весь фізичний ресурс, але моральний залишився на висоті для прийняття зважених і оптимальних рішень. Команда - просто мрія, ніхто не скулив, не перекладав труднощі на плечі партнерів - усі дружно рубалися крізь джунглеболотянодощовеплетиво. Скажу, що перед плануванням подорожі було чітке уявлення, з чим доведеться стикнутися у кінці червня, і ми вирішили стикнутися - планованої крапки фінішу по часі досягнути не вдалося - але левову частку "смаколиків" ми проковтнули. Якби мені сказали, що на тебе чекає таке саме - я б пішов (тільки пил треба брати більше!) а ще в 2-й день ні на хвилину не припинявся дощ, дощ, дощ.... болото,хащі, дощ і праця на межі фізичних можливостей людини цілих 10 годин - усе в одному флаконі - ну хіба не повезло?

0 Comments

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Previous reading
Відео з сплаву по р.Луга 28.07.2018р.
Next reading
7-10 вересня – Кубок України з спортивного водного туризму с. Сокілець