Ця подорож по р.Горинь планувалася давно, і плани втілилися у життя.
Маршрут вибрали, керуючись рекомендаціями рівненських водних туристів.
Це класична кількаденна подорож від с.Олександрія до с.Деражне.
Приблизна відстань – 60 км.
Склад: 5 чоловік (3 рафт-байдарки надувні).

День перший:
В с.Олександрія на місце старту потрапили, як і планувалося, приблизно о 12.30 , залишалося перегнати машину на місце старту в с.Деражне (57 км дороги) – і повернутися біля 15.00.
Завдання здавалося елементарним, і за годинку я вже був у Деражному – був вражений красою місцевості – за с.Клевань дорога зайшла в ліс і більше 10 км я спостерігав лісові і лісо-польові пейзажі. 10 хв на пошук місця стоянки і вже в 14.05 я готовий виїхати назад….та ба, маршрутка виїхала 5 хв. тому. І тут динаміка скінчилася….. 30 хвилин, які я чекав на маршрутку, здалися вічністю, нечастий транспорт попутників не брав, неспішні селяни човгали туди-сюди, хто на возі, хто на велосипеді, а хто гнав яку коровчину, час тут мав зовсім інший зміст, колір і смак. Тому я спокійно зайшов у його течію і вирішив – нехай несе мене до цілі, як йому краще. Коли я сів на маршрутку о 14.30, то приблизно годину бовталися по селах, виявилося, маршрутка зробила коло, після якого ми майже повернулися в початкову точку і вже від неї вирушили до Рівного. За цей час я взнав, хто куди і звідки їде, хто де працює і чим займається, які санаторії і бази відпочинку знаходяться навкруги, і ще багато цікавого. Таким чином, на Олександрію вдалося виїхати в 16.15. і, ось в 17.00 я на старті – після 15-хвилинного тренування марафонської ходи від центру Олександрії до місця старту. Ходового часу по плану – залишилося всього година – півтори.
Нікого це, звісно, не засмутило, і ось ми уже вглядаємося в кришталево-прозору воду Горині, дивуючись такому несподіваному відкриттю – нечасто в наших широтах побачиш річку такої чистоти. По мірі просування далі задоволення від перебування на цій річці ставало більш приємним і змістовним.
Стоянку зробили після с.Волошки на правому березі в мальовничому виступі берега, утвореному крутезним меандром на 180 градусів, де ширина між початковим руслом меандру і кінцевим руслом – була не більше 50 м. Ввечері спостерігали життя водяних щурів, бачили багато риби, що стояла і пересувалася під обривчастим берегом, чули бобрів.

День другий.
Підйом, сніданок, старт.
Не терпілося перевірити, чи вчорашня казкова годинка не була маревом. Таки ні – та ж чиста вода, відносно стрімка течія, і, головне – глибина!!! За це аномальне літо, коли вода впала навіть у таких стабільно-повноводних місцях, як Припять, на метр і більше – така глибина здавалося чимось неймовірним. І це при тому що тут також втрата рівня на метр-півтора. Яка ж тоді тут глибина і течія при звиклому рівні? Але ми бачили те, що бачили і воно радувало око і душу.
В с.Хотин відвідали відоме джерело і оглянули здалеку сліди древнього городища. Річка трохи змінила характер – течія значно послабшала, хоча звивистість збереглася. Зменшення течії зумовлене плотиною хімзаводу, що випускає мінеральні добрива. Після обносу плотини (прибл 250-300 м) річка набула того ж характеру, що і до с.Хотин. Береги буйно порослі різною рослинністю – безліч бобрових, крисячих, пташиних та ондатрових нір, місцевість між селами доволі дика і відносно незаймана, чимало доволі несподіваних і відносно складних завалів, де приходлося шукати «варіанти», словом – повний набір принад водного туриста.
Невеликою неприємністю є впадіння р.Устя, в с.Оржів. Тут закінчується «чиста» річка і починається «відносно чиста», але за 5-7 км вода майже світліє, хоча до початкового рівня чистоти вже не повертається.
В силу втраченого часу в перший день, запланованого місця стоянки вдалося досягнути десь о 19.30. Нас знову чекало чисте, спокійне і красиве місце, незважаючи на те, що воно було випадково-вимушено вибране, хоча під час подорожі зустрічалися просто казкові місця.

День третій.
Ділянка за с.Суськ просто вражаючої краси!!! Проходить або в лісі або близько нього, слідів людини – обмаль. Я б назвав красу річки тут епічною, таких обривів, омутів, корчів, завалів і поєднання всього разом є небагато. І тому ділянку Суськ – Дюксин, або Суськ-Деражне – рекомендую для 2-х і більше-денної подорожі як найцікавішу в плані стоянок, відпочинку, рибалки, тощо.
Стали за с.Углище. Поляна – поезія відпочиває.
Рибалка була невдалою, зате поспілкувалися з місцевими риболовами і дещо корисне вияснили на майбутнє.

День четвертий.
Чудовий ранок, неспішний збір. Не хотілося покидати місце, не дивлячись на непогоду, що насувалася.
Старт об 11.30, година неспішного сплаву і милування річкою – і ми в кінцевому пункті подорожі – с.Деражне.
Змістовно поспілкувалися на тему туризму і не тільки з 2 місцевими жителями, які були в доброму гуморі і порадували нас дотепними жартами та щирим діалогом.
Нас дружно провели гелготінням гуси і ось дорога додому, де ще декілька днів все одно буде снитись Горинь.

0 Comments

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Previous reading
Фотозвіт з Чемпіонату України “Черемош 2016″
Next reading
Фотозвіт з фестивалю з екстремального водного туризму “Поліська регата – 2015″