Подорож на Вижівку була одною з омріяних подорожей і нам випала нагода розвідати насправді давно розвіданий іншими маршрут, але хотілося відчути і подивитися все самим.

Маршрут вибрали такий: С.Стара Вижівка — с.Лучичі (35-36 км) Розбили на 3 дня (2 неповних ходових і 1 повний ходовий)

День перший.

Місце старту — с.Стара Вижівка (районний центр), час старту — 16.00.

План ходового дня — відхід від місця старту на пару км, стоянка, підготовка до наступного повного ходового дня.

Вижівка – це мила і приємна річушка з чудовими краєвидами і без особливих складнощів – так гласить більша кількість описів. І так воно є, але…. На старті милувалися красою і з заспокоєним настроєм, і, не чекаючи ніяких підвохів, ми стали на воду. Невелика злива додала туристичного шарму. Характер річки, як і очікувалося — це вузькі рукави і рукавчики, дуже мальовничі, з доволі чистою водою, багатою водною рослинністю, часом забиті наносами — такий собі Стохід-2, поліська мікроамазонія. Після 30-хвилинного просування вперед ми зайшли в залив-тупік — з якого просочувалися непрохідні струмки і розливалися у заросле чагарями застояне смердюче болото. Ось тут до нас дійшло, що ми занадто розслабилися і недооцінили Вижівку!!! Оскільки те, що називається мозком, після зусиль згадати, де ми могли пропустити поворот, не видало нічого розумного, прийшлося напружувати навігатор Миколи (шо б ми без нього робили?), який видав інформацію, що ми пропустили основне русло десь за кілометр ззаду і знаходимося на дуже вузькому рукавчику десь далеко ліворуч основного русла. Повернувшись до місця розгалуження, я був здивований конфігурацією русла — другорядне (те по якому ми заблукали) було ширше, з добре видимою течією, відхилялося від головного русла вліво на 20 градусів, а от основне, яке було пропущене — вело вправо-назад на 100 градусів, і виглядало як тунель якогось ящура. Повернувши в нього, через 50 метрів картина змінилася, і ми зрозуміли, що то, таки, основне русло. Загалом втратили коло години і трошечки (якраз для пробудження уважності) похвилювалися. На горизонті стоянкою не пахло, та й горизонту, як такого, не було, ліси, що здавалося, ось-ось наблизяться до берега (який також був схований за кількасотметровим кордоном очерету), чомусь залишалися десь далеко. Але очерет так само несподівано закінчився, як і почався і десь після 18 на лівому березі шикарної заплави намалювався твердий берег. Це було частково облаштоване місцевими жителями місце відпочинку з кількома навісами. Але виглядало воно так, ніби люди бувають тут не частіше декількох разів на рік. Мир, спокій, краса і загадковість — таким було наше місце. Вечір, вогонь, гітара, лягли пізно.

День другий.

План ходового дня — потрапляння в район с.Глухи, купання, рибалка, нічліг.

Встав в 4 і не зміг заснути від краси, що була навколо — бродив у рожевому тумані по росі, чекав на момент появи сонця. Дочекався. Непередаваємо.

Стартували десь о 10-й, йшли малим темпом, з зупинками, фотографуванням, спілкуванням. Красиво, тихо, дико. Слідів рибалок та мисливців — обмаль, жодної пляшки, папірця, смітинки. Чудові відтінки річки в вільховому лісі, хотілося пропливати ці місця чим повільніше. Теоретичні місця стоянок почали зустрічатися десь за пару км до с.Поліське. В с.Поліське поповнили запаси води, побачили перших за добу людей, зробили обід. Продовжили рух приблизно в 14.30. І знову Вижівка подарувала нам сюрприз — десь за кілометр за с.Поліське русло різко змінило як характер, так і зміст. Вода стала прозорішою, течія настільки пошвидчала, що місцями нагадувала гірську, тільки без каменів — бо кругом шикарні пісчані відкоси та пляжики, легкий доступ до берега. Часом прижими були такі, що навіть при серйозному досвіді не завжди вдавалося правильно ввійти в течію — крутило і забивало під берег — все це викликало азарт, радість і збудження. Такою Вижівка була на ділянці приблизно 3-4 км. Далі русло вирівнялося, а за с.Текля (лівий берег) взагалі стало каналізованим і прямим, з глибиною 30-70 см і чистим пісочним дном. Ніяких сюрпризів, крім перегороджуючих русло корів нам не зустрілось. Стали в р-ні початку с.Глухи. Рибалки не було, оскільки риби більше мізинця в каналі просто не існує. Зате з задоволенням покупалися в чистій річці))).

День третій.

План ходового дня — проходження ділянки Глухи — Лучичі з закінченням ходового дня о 13.00, Обід, збір — виїзд додому.

Якщо поглянути на гуглкарту, або на двохкілометрівку (а ми мали і те і те), то ділянка від Старої Вижівки до Теклі не відрізняється від подальшої, але це далеко не так — на картах позначені стариці, ніби це річка — річки там давно нема, (стариці без протічної води а бо взагалі без води, їх побачиш по старих кущах), а від Теклі тягнеться рівнюсінький (з мінімальними ділянками, які не прокопали) канал з ламінарною течією, за Глухами за кілометра 3-5 він переходить у ширший, обкладений плитами канал, в якому 20-30 см.глибини. По берегам каналу обабіч дорога і поля і в туристично-сплавному плані ця ділянка не являє, на мою думку, ніякої цінності, окрім, звичайно транзитного моменту, якщо ваша подорож лежить далі у Прип’ять. На каналі є 2 шлюзи. Перший (не діючий) до моста траси на Ратне, другий (нафтогазовий перехід) потребує обносу і знаходиться за мостом. За цим 2-м шлюзом річка знову стає річкою, і через 5 км впадає в Прип’ять, але ми закінчили сплав на мальовничому правому березі с.Лучичі. Обід, останні ностальгічні фото — і ми в дорозі, сповнені різноманітних вражень, які ще довго будуть сортуватися в свідомості.

Резюме:

Оптимальною ділянкою можна вважати відрізок с.Стара Вижівка — с.Текля. Це всього приблизно 20 км, але тут сміливо можна проводити 2-денні сплави, оскільки темп сплаву — надповільний — ви просто не розженетеся в покручених заплутаних ходах Вижівки. Ця ділянка — просто унікальна, абсолютно незаймана, а складність заплави дасть фору Стоходу. На ділянці до с.Поліське (14 км) буквально всього 2 хороших виходи на сушу. Один в годині ходу від Старої Вижівки (3-4 км) а наступний за 2-3 км до Поліського. Обидва по лівому березі. Якщо ви плануєте ходовий час — це слід пам’ятати, щоб ніч не застала вас у плавнях. За с. Поліське заплава звужується і є просто шикарні місця для стоянок, також ця ділянка ідеальна для купання і досить глибока для рибалки. Ця ділянка підійде для сплаву навіть при малих рівнях води. Слід не забувати, що до с.Поліське можуть траплятися пробки і наноси з очерету і мілкої рослинності. Бажано бути готовим до цього, оскільки їх не завжди можна пробити байдаркою і веслами зходу.

Важливим чинником є рівень води. Переглядаючи фотозвіт Павла Савчука за 2013 рік, я прозрів, оскільки там є фотографія місточка на Глухи ( 2 залізні балки з дерев’яним покриттям). Так ось на тому фото під ним 20см нижче тече вода, а ми пройшли під ним так, що з байдарки можна дотягнутися, хіба, веслом до балок. Різниця більше 1.5 метра!!! Я просто з добром у серці позаздрив людині, яка застала таку воду. При такій воді, мабуть, і подальша ділянка була досить цікавою. Але є те що є. Тому уважно слідкуйте за водною обстановкою перед початком подорожей.

Якщо ви розраховуєте на більшу відстань — є сенс починати сплав в населених пунктах до с. Стара Вижівка, по відомостях — характер річки там такий самий, як і до Старої Вижівки.

Радий був поділитися своїми спостереженнями з любителями водних подорожей, а особливо з тими, кому до душі Волинська Амазонія.

0 Comments

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Previous reading
Відео з сплаву по р.Турія 17-19.06.2016
Next reading
Фотозвіт з Чемпіонату України “Черемош 2016″