Таких "жирних" і насичених змагань для Червоноградський КСТ "За Обрій" ще не було. Стихія дощу 2 дні працювала над стихією ріки, щоб, в результаті розгулялась стихія драматичних заруб на різних дистанціях між учасниками Чемпіонату України з спортивного водного туризму (це ті смішні маленькі істоти, що якось пробують виборсуватися з поглинаючих їх водяних валів Прута)
Слалом в перший день для нас, на перший погляд, здався простим, (та й він і був таким), але часу на шліфування і доведення виступу не було, з буса на старт - і гірка пілюля висновку, що якщо готуєшся до таких речей, то треба хоча б кілька тренувань присвятити напередодні саме цій дисципліні, і саме на цій річці. Тому сприймаємо результат, як належний і об'єктивний, і настроюємось на подальшу боротьбу, не дивлячись на те, що нам вже нічого "не світить"
А дощ тим часом не стихає.
Зранку перше діло водника яке? Глянути на воду. Глянули і оторопіли - підйом шалений, Прут перетворився з брикливого коника на табун бізонів, яких чути за багато кілометрів і яки змітають все на своєму шляху. Тому з піднесеним настроєм готуємось до улюбленої смачної страви - 16-км гонки.
І тут почалося солодке місиво, реально цікаві нескладні "покатушні" і і більш складні, "зажовисті" поріжки, височезні вали, і, здавалося, це межа, краще і цікавіше не придумаєш, але ж це, друзі, Прут, він може витнути таке, до чого ти ніяк не підготуєшся. На вході в ділянку, де відбувався слалом, і почалося, Величезна бочка пошматувала пару досвідчених екіпажів, і, ціною їх гіркого досвіду кільком вдалося прорватися далі, далі - в купу доволі жорстких, непростої конфігурації порогів, які складно читаються з води і без попереднього перегляду їх не можна йти, якщо ти тут вперше бо можна втрапити в халепу, Бо вони створюють масу бочок, бочечок, навалів, гвинтів, прижимів, унітазів і стоячих валів і всього в купі і зразу. Але ж це гонка, який там перегляд, і ми йшли, хоч були гранично уважними,але десь і помилялись. Ще рази 3 вже дивилися носом вгору, але відчайдушно і повільно (в небезпеці час уповільнюється і секунда здається вічністю) просто витягували себе з дуже жорстких ситуацій (з таким напарником, як Pavlo Zelinsky можна і річку заставити текти назад).
В результаті дійшли 2-ми - емоцій і радості через край, А ще прийшлося принести водяному Прута в жертву 1 зломане весло) Прут - найкраща і найнебезпечніша річка (при високій воді), яку довелось проходити на змаганнях. Потім ще раз пройшли цю ж ділянку з відеокамерами і також пару разів на волосині від кіля - це важко передати словами!!!
І от він день істини, день спринту, з таки включеним в нього довгоочікуваним і мандражнопереможним проходженням Пробою. Перед стартом, як і водиться у водників, пару годин глибоких теорій про моменти правильного входу в поріг, рельєфу виступів і "срані", перетину струменів і відповідних гребків, моментів як втримати ніс і корму в залежності від того, куди "вдарило", динаміки навантаження гондол катамарану і відкренів - все це бурлило над ревучим Пробоєм в дискусіях між бувалими і тими, кому вперше йти. А в головах бурлило своє, невимовне "гребти, чи не гребти - ось в чім питання", як сказав Шекспір. А щасливі хасиди робили селфі на мостику над водоспадом і зовсім не розуміли релігійної атрибутики тих, що носять весла, замість пейсів і шоломи замість "єрмолки"))))
Як пройшли? Все на відео (заллю пізніше) - хвалитись нічим, але пройшли. Є першопроходці, а є задомпроходці - повірте, це дуже не просто)))) І ось яка головна емоція (в мене принаймні) - страх був до старту - потім - легке скользіння над реальністю на змащених адреналіном, твердих і холодних мізках. В пучину! Народження (шо, апять?), фініш, ти нова людина.
Вкотре 4-ті. зате по емоціям, ми, та й усі учасники, точно на першому місці.
Полюбив Прут!

0 Comments

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Previous reading
Відеозвіт з Чемпіонату України “Прут 2019”
Next reading
Відео з подорожі на SUP по річці Рата