Відео з сплаву по р. Случ (с.Курчиця – с. Соснове) 15-17.07.2019

Маршрут Курчиця-Соснове (до 40 км) – це місце, яке не хочеться проходити швидко. Буйство трав, дерев і всілякої рослинності на крутосхилах формує неповторну долину Случа, де кожен куточок можна роздивлятися годинами і знаходити щось свіже і миле.

Відеозвіт з сплаву Любешів-Нобель 18-19.05.2019

Коли ти знаходишся там, де усі емоції повністю розчинені в ейфорії взаємообміну з природою, де ти відчуваєш себе кожною рослинкою і кожним порухом води, водною істотою і кожним швидкоплинним враженням тих, хто жив і був тут до тебе, хто пропускав цю красу через себе — ти розумієш, що немає значення ні складність ріки, ні здобутки і кваліфікації, ні довжина маршруту, ні усілякі градації, які придумуємо ми, щоб здаватися собі достойнішими в очах інших... байдуже, тут є лише відчуття величезного ковтка кайфу, де ти і є моментом ковтка, до тих пір, поки не усвідомиш, що подорож таки закінчується. Мабуть, щоб почалась нова.
Такий Стохід, завжди різний, завжди загадковий і його не хочеться розгадувати до кінця, навпаки, так і тягне загубитися і перестати рахувати час.
Мабуть, в даному контексті, не варто вдаватися в лоції і пояснення ходових моментів, оскільки тут усе просто — перша стоянка після Любешова — це урочище Попівка, з любов'ю упорядковане працівниками НПП “Стохід-Прип'ять”. Є ще кілька альтернативних стоянок, але тут дійсно неперевершено гарно.
Далі від Попівки до Бучина йде відрізок, який просто треба повільно смакувати, але не втрачати орієнтири, оскільки Стохід — річка з сюрпризами. Відвідайте пані Олю (мешкає за кількасот метрів за Попівкою по правому березі) — поділіться з нею нехитрими туристичними запасами — одинокій мешканці цього куточка буде приємно.
Місцеві рибалки, історії про хутір Глушок, про рибальські і мисливські пригоди.
В Бучині також може бути непоганий нічліг або привал. Варто відвідати місцеву гордість — церкву св.Миколая. Мило.
Сваловичі. Змішані відчуття, років 8 тому це було справді відкриття, справді автентика, а ще раніше і ще цікавіше було, мабуть, в очеретяних хатах ЖИЛИ, а зараз ні душі((((. Зараз це туристичний об'єкт, хати пусті, береги забудовуються сучасними котеджами, не знаю добре це чи ні, але все помічено, промарковано, кудись подівся дідусь, здається Іван, до якого цікаво було зайти і послухати життєві історії Сваловичів, тепер за дідуся свою роботу роблять інформаційні стенди. До речі, дуже цікаві, але не цікавіші за історії дідуся.
Далі просто космічно-широка Прип'ять, води такої ще тут не пам'ятаю, Те, що було руслом — стало морем, а те, що було протоками — стало складними заплавами з незрозумілими варіантами проходження. Це просто політ.
В Млині кисляк, гліцеринове озеро Засвітське, місцеві жителі і в'ялений в печі лящ.... смачно.
Останній шматочок похідного смаколика до Нобеля не хочеться йти бистро, побути б шматок життя в кожному кілометрі, але, гребок за гребком — і загадковий симпатичний Нобель чарує і забирає увагу.
Далі картинки, нескінчений плин позитивних моментів, які хаотично засвічуються вогниками в голові під час нічної поїздки додому.
Любешів — Нобель — чудовий, багатовимірний, мультифілософський і психологічно-краєзнавчий маршрут, особливо, коли повезло з командою. І це був саме той випадок!!!!
Відео — солодкий післясмак вдалої подорожі.
#сплав #сплав_стохід #байдарка #стохід #нобель #турсплав #toursplav #водний_похід #приппять #млин #сваловичі #попівка #бучин #за_пар

Відеозвіт з Чемпіонату України “Прут 2019”

Таких "жирних" і насичених змагань для Червоноградський КСТ "За Обрій" ще не було. Стихія дощу 2 дні працювала над стихією ріки, щоб, в результаті розгулялась стихія драматичних заруб на різних дистанціях між учасниками Чемпіонату України з спортивного водного туризму (це ті смішні маленькі істоти, що якось пробують виборсуватися з поглинаючих їх водяних валів Прута)
Слалом в перший день для нас, на перший погляд, здався простим, (та й він і був таким), але часу на шліфування і доведення виступу не було, з буса на старт - і гірка пілюля висновку, що якщо готуєшся до таких речей, то треба хоча б кілька тренувань присвятити напередодні саме цій дисципліні, і саме на цій річці. Тому сприймаємо результат, як належний і об'єктивний, і настроюємось на подальшу боротьбу, не дивлячись на те, що нам вже нічого "не світить"
А дощ тим часом не стихає.
Зранку перше діло водника яке? Глянути на воду. Глянули і оторопіли - підйом шалений, Прут перетворився з брикливого коника на табун бізонів, яких чути за багато кілометрів і яки змітають все на своєму шляху. Тому з піднесеним настроєм готуємось до улюбленої смачної страви - 16-км гонки.
І тут почалося солодке місиво, реально цікаві нескладні "покатушні" і і більш складні, "зажовисті" поріжки, височезні вали, і, здавалося, це межа, краще і цікавіше не придумаєш, але ж це, друзі, Прут, він може витнути таке, до чого ти ніяк не підготуєшся. На вході в ділянку, де відбувався слалом, і почалося, Величезна бочка пошматувала пару досвідчених екіпажів, і, ціною їх гіркого досвіду кільком вдалося прорватися далі, далі - в купу доволі жорстких, непростої конфігурації порогів, які складно читаються з води і без попереднього перегляду їх не можна йти, якщо ти тут вперше бо можна втрапити в халепу, Бо вони створюють масу бочок, бочечок, навалів, гвинтів, прижимів, унітазів і стоячих валів і всього в купі і зразу. Але ж це гонка, який там перегляд, і ми йшли, хоч були гранично уважними,але десь і помилялись. Ще рази 3 вже дивилися носом вгору, але відчайдушно і повільно (в небезпеці час уповільнюється і секунда здається вічністю) просто витягували себе з дуже жорстких ситуацій (з таким напарником, як Pavlo Zelinsky можна і річку заставити текти назад).
В результаті дійшли 2-ми - емоцій і радості через край, А ще прийшлося принести водяному Прута в жертву 1 зломане весло) Прут - найкраща і найнебезпечніша річка (при високій воді), яку довелось проходити на змаганнях. Потім ще раз пройшли цю ж ділянку з відеокамерами і також пару разів на волосині від кіля - це важко передати словами!!!
І от він день істини, день спринту, з таки включеним в нього довгоочікуваним і мандражнопереможним проходженням Пробою. Перед стартом, як і водиться у водників, пару годин глибоких теорій про моменти правильного входу в поріг, рельєфу виступів і "срані", перетину струменів і відповідних гребків, моментів як втримати ніс і корму в залежності від того, куди "вдарило", динаміки навантаження гондол катамарану і відкренів - все це бурлило над ревучим Пробоєм в дискусіях між бувалими і тими, кому вперше йти. А в головах бурлило своє, невимовне "гребти, чи не гребти - ось в чім питання", як сказав Шекспір. А щасливі хасиди робили селфі на мостику над водоспадом і зовсім не розуміли релігійної атрибутики тих, що носять весла, замість пейсів і шоломи замість "єрмолки"))))
Як пройшли? Все на відео (заллю пізніше) - хвалитись нічим, але пройшли. Є першопроходці, а є задомпроходці - повірте, це дуже не просто)))) І ось яка головна емоція (в мене принаймні) - страх був до старту - потім - легке скользіння над реальністю на змащених адреналіном, твердих і холодних мізках. В пучину! Народження (шо, апять?), фініш, ти нова людина.
Вкотре 4-ті. зате по емоціям, ми, та й усі учасники, точно на першому місці.
Полюбив Прут!

Відео з подорожі на SUP по річці Рата

Тепер у спектрі наших пропозицій з'являться пропозиції сплавів на SUP.
Тест-драйвів і оглядів SUP-ів різного призначення і різних брендів вистачає, тому ми не будем зупинятися на обсмоктуванні технічних моментів, а просто поділимося відчуттями і спостереженнями з точки зору туристично-рекреаційної придатності і практичних моментів, тому що саме з цього почнеться ваше знайомство з цим цікавим видом плавзасобів.
1) Транспортабельність - цей показник чи не один з найважливіших в організації водних подорожей (це і спосіб транспортування, складання, підготовка, додаткові аксесуари) тут ставимо найвищий бал, і ось чому - саме в цих моделях (Gladiator LT 10,8; 10,6) - повноцінний, багатофункціональний, місткий, зручний наплечник-сумка, куди окрім SUP-у з веслом і аксесуарами в нас ввійшло по спасжилету, гідрокостюму, взуттю, перекусу, додатковим речам і лишилося місце, при цьому ми помістилися з ними в маршрутку без здачі в багаж.
2) Швидкість складання і підготовки - ставимо найвищий бал - бо в порівнянні з іншими плавзасобами вона блискавична - просто надув до відповідного тиску. Кілька хвилин.
3) Вантажомісткість і зручність кріплення багажу. Середній бал (саме для цієї моделі). Закріпити можна, але невеличку (до 60 л. герму). Петлі для гумки - заслабкі, сильно не натягнеш, Тому для походу це мінус, а для одноденок, або стаціонарних таборів з поверненням назад - достатньо, Переробити на більш міцну конструкцію - легко, так що це не є проблемою.також літраж дошки дозволяє кріпити досить велику вагу, яка легко зрівноважиться положенням гребця. Це плюс.
4) Легкість - найвищий бал, саме ці моделі - однослойні полегшені дошки, легко піднімаються одною рукою далеко не атлета, відпадають питання незручності виходу на берег, обносів, тощо.
5) Маневреність - найвищий бал, регульований по довжині відстані від центру фін дозволяє встановлювати різні курсові параметри, це також легко регулюється положенням гребця, килимок не ковзається, навіть при наявності на ньому мулу, по ньому легко переміститись рід час руху, легко прийняти потрібну стійку, сісти, лягти, нагнутись.
6) Стійкість - найвищий бал, так це широка, не спортивна модель, але це не робить її безпомічною і неповороткою, це дозволяє десь розслабитись, послухати пташок, та відволіктися на деталі, зробити кілька рухів, що не стосуються греблі, помилитись і не поплатитись за це. Також це дозволяє робити суттєві крени при маневрах, що є цілим мистецтвом і цьому цікаво вчитись. + така дошка стійка на перекатах, при бокових течіях, при відхиленнях корпуса, тощо.
7) Швидкість - найвищий (для даного типу дошок) бал. Ми подолали 26 км за час до 5 годин при цьому доволі часто зупинялись, вели зйомку, виходили на берег, десь зупинялись для апробації деяких елементів маневрування. Якщо добре вкластись - швидкість 1 гребця на дошці буде дорівнювати швидкості 2-х гребців на байдарці в помірному темпі. Сама гребля задіює трішки інші м'язи, ніж на байдарці в положенні сидячи, але не створює ніякого дискомфорту, навіть навпаки.
7) Естетика - SUP - це втілення естетики)))
8) Безпека - найвищий бал. Тут ні до чого придертися, SUP не може якимось чином поранити при перевороті або замиванні під перешкоду, його легко покинути, легко втримати, сам по собі він стане рятівним фактором в небезпечній ситуації, ніж навпаки. Найстрашніше, що на вас очікує - опинитись в воді, а що ще треба тому, хто її любить?
Це не все, але цього достатньо, щоб отримати перші прості пазли для формування свого уявлення про цей вірусний і чудовий вид плавзасобів!

Відео з сплаву по р.Опір 07.04.2019

Сплав по Опору - це завжди драйв, помірний екстрим, релакс і динаміка водночас. В велику воду технічний рівень учасників - вітається. Решті - покажемо, розповімо. навчимо.

Відео з щорічного сплаву формату Rataconnect 2018

Сплав формату Rataconnect є щорічною безкоштовною, безалкогольною акцією від Червоноградського КСТ "За Обрій" та ТУРСПЛАВ, яка покликана об''єднати любителів саме річки Рата. На цьому сплаві ми стараємось почистити важкопрохідні або засмічені місця, прибрати по-можливості береги в місцях відпочинку, розмістити в цих місцях мікробанери "Не засмічуй Україну", щоб донести загалу надзвичайну цінність природи, яку нам повезло називати рідною. Річка Рата - це унікальна, малозарегульована, чиста, не задіяна в промислових циклах мала річка Львівщини, яка є центром і флагманом водної рекреації.

Відео з сплаву по р.Луга 28.07.2018р.

Луга однозначно засЛУГовує на увагу туриста-водника. Від м. Володимир-Волинський до с.Устилуг можна проводити 1 або 2-денні сплави. Найколоритнішим є відрізок с.П'ятидні - с.Устилуг (близько 13 км) Відрізок досить насичений перешкодами у вигляді старезних завалів, нерозчищених ділянок. Зате тиша і краса берегів, чистота води, свій особливий характер - роблять Лугу незабутньою.

Відео з сплаву Стоходом 28-30.06.2018

Це були найважчі умови, які мені доводилося бачити на Стоході. Води не було, рівень зарослості і наслідки роботи бобрів просто шокуючі.  Але ми прогризлись від Гулівки до Стобихви за 2 дні (на що, зазвичай, йде день при оптимальних умовах), це вимотало весь фізичний ресурс, але моральний залишився на висоті для прийняття зважених і оптимальних рішень. Команда - просто мрія, ніхто не скулив, не перекладав труднощі на плечі партнерів - усі дружно рубалися крізь джунглеболотянодощовеплетиво. Скажу, що перед плануванням подорожі було чітке уявлення, з чим доведеться стикнутися у кінці червня, і ми вирішили стикнутися - планованої крапки фінішу по часі досягнути не вдалося - але левову частку "смаколиків" ми проковтнули. Якби мені сказали, що на тебе чекає таке саме - я б пішов (тільки пил треба брати більше!) а ще в 2-й день ні на хвилину не припинявся дощ, дощ, дощ.... болото,хащі, дощ і праця на межі фізичних можливостей людини цілих 10 годин - усе в одному флаконі - ну хіба не повезло?