Відео з сплаву по р.Рата + лоція відрізку від с.Шишаки до впадіння в З.Буг (32км)

Лоція відрізку р.Рата від мосту в с.Шишаки до впадіння в Західний Буг (32 км)

Річка Рата є чи найбільш улюбленою сплавною річкою водних туристів Львівщини і не тільки. І цьому є маса пояснюючих моментів, які в комплексі ставлять цю річку в розряд унікальних, чистих, насичених краєзнавчими і рекреаційними можливостями річок.

В даній лоції ми висвітлим основні моменти, які дозволять зорієнтуватися з форматом сплаву в першу чергу тим водним туристам, хто захоче приїхати на Львівщину здалеку і вперше на цю річку. А також усім, хто планує подорож на Рату. Маємо надію, що наші поради будуть корисними.

Розглянемо відрізок Шишаки – гирло впадіння в Західний Буг протяжністю до 32 км. З нашого досвіду він є найпридатнішим для всіх видів суден і всіх верств водно-туристичного братства з різною підготовкою і підходами, адже тут русло максимально природнє, з мінімумом випрямлень, не перегороджене греблями і гідроспорудами. За два км до крапки нашого варіанту старту в Рату впадає річка Біла, що додає їй достатньої повноводності для проходження байдарками навіть в період максимального падіння води, чого не скажеш про ділянку до впадіння Білої.

Умовно нашу ділянку можна поділити на цілих 3 відрізки, які дещо відрізняються. Умовно це три різні іпостасі однієї ріки.

Перший відрізок – (міст в Шишаках – міст в с.Волиця (після гирла Свині) - до 8 км). Він являє собою досить вузьку річку (в середньому 3-6 метра) де чергуються звивисті зарослі ділянки з завалами і перешкодами і мілкі ділянки з піщаними відмілинами і сільськими бродами. Хороші місця для випробовування навичок і укомплектованості засобами проходження перешкод.

Другий відрізок – (гирло впадіння р.Свиня – автомобільний міст у с.Сілець - перед каяк-станцією «Вільшина» - до 17 км) Тут річка значно ширшає і поглиблюється, є декілька ділянок з достатнім уклоном, що створює досить швидку течію, яка в купі з звивистими і заваленими місцями створює цікаві динамічні моменти. Тут також найбільша кількість донної рослинності, що позитивно впливає на очищення води саме влітку. Тому тут найкраще купання і чудові краєвиди.

Третя ділянка – (відрізок від каяк-станції «Вільшина» до гирла впадіння Рати в Західний Буг). Тут суттєво зменшується уклон і збільшується антропогенний вплив в силу доступності берегів для доступу транспорту відпочивальників, і місцевих селян, села яких розташовані поруч. Також поруч тут розташовані породні відвали Центральної Збагачувальної Фабрики зі всіма дорогами, дамбами, каналами. Однак це робить ділянку по-своєму привабливою. Найцікавіше місце - відрізок в кількасот метрів перед впадінням в Західний Буг – це загадковий казковий тоннель, утворений величезними деревами, які часто падають і перегороджують русло і це міняється щороку і картина завжди цікава і різна.

0 км. Стартувати зручно з лівого берега біля мосту перед с.Шишаки

Координати 50.223181 24.0178755

Річка тут доволі мілка, зате з чистим піщаним дном. І буквально за кількасот метрів вона звужується і глибшає, поволі входячи з польової частини в полосу прибережних кущів і заростів. Тут мало місця і часом зустрічаються справжні слаломні лабіринти. Сумувати не доведеться.  Так буде тривати до

3,4 км - міст від с. Двірці (лівий берег) до с.Заріка (правий берег)

Координати 50.2213053 24.2614956

Під мостом є бетонний пояс, який є нерівномірним і доволі близько від крайки води. Тому траєкторію слід вибирати уважно і всім йти оптимальною і перевіреною головним екіпажем лінією. Інакше можливі ушкодження твердих суден. При малій воді краще зробити проводку.

Далі річка практично не міняє характеру, перешкод не стає менше, але тут вони розташовані не суцільною чередою, а скупченнями, між якими йде просте русло. Можливі виходи в село на лівий берег. (Найкращий з них знаходиться через 500 м після мосту, до берега підходить дорога, по якій близько можна потрапити до магазину для поповнення провіанту, але є і інші.)

Місця гарні, є багато місць для виходу і відпочинку.

6,9 км – гирло впадіння річки Свиня

Через 560 метрів – автомобільний міст

Координати мосту 50.2275649 24.1110471

(одне з можливих місць старту, фінішу або аварійного виходу)

Після мосту річка суттєво ширшає і глибшає, починається гарний ландшафт, порослі великими деревами береги.

9,8 км – перший міст у м. Великі Мости на дорозі Великі Мости – Рава Руська

Даний міст не є зручним у плані старту і фінішу, але по лівому березі від нього до наступного мосту йде дорога, яка впритул наближається до річки і там є гарні місця для старту і фінішу.

11,7 км – проходимо другий автомобільний міст на трасі Львів – Ковель

Далі поволі річка виходить за межі населеного пункту і тут починається надзвичайно красива ділянка.

Є багато виходів на берег з піщаними пляжами, але найгарнішим місцем для привалу, безумовно стане

15,3 км – Сопків кут – так називається мальовниче урочище в якому на березі Рати є шикарний природній піщаний пляж. Тут на вас чекатиме незабутнє купання і відпочинок.

Для довідки – у 2018 році саме тут на великій галявині проводився музичний фестиваль GROOVE FEST

Гарне місце для привалу або для стоянки (хоча у літній період і вихідні дні любителям цілковитого спокою ми рекомендуємо пошукати місце для ночівлі недалеко поруч)

Координати 50.2543864 24.1806782

17,1 км – дерев’яний міст до с. Борове

Слід бути обережними при проходженні у високу воду, адже міст стоїть на залізних трубах, лінії яких течія перетинає під невеликим кутом і доволі часто тут утворюються наноси з гілля і зразу за мостом є непомітний правий прижим і плавний поворот вліво.

18,7 км – «Щелепи Боцмана»

Координати 50.2746941 24,2031876

Це цікаве місце, яке являє собою крутий зигзаг, де сталася дуже повчальна, трагікомічна, але з позитивним завершенням історія, яка про те, що на воді слід бути уважним, а особливо в паводок. Бо інакше вона може «пошуткувати». Як вона може пошуткувати -  розповідається тільки на місці пригоди!

За «Щелепами» починається ділянка з дном зі спресованої каолінової і гідрослюдистої глини, дуже схоже на камінці. Але якщо ви візьмете такий «камінець» в руки, то він буде розмиватися як дуже тверде мило. Доречі, миючий і очищуючий ефект цих глиняних «камінців» – 200%. Окрім зміни характеру дна тут також збільшується уклон річки. Тому течія досить стрімка і є кілька «бурхливих» ділянок з небезпечними і неочікуваними прижимами. Драйв тут забезпечений. Непідготовлені екіпажі можуть потрапити у пригоду.

Такий характер буде тривати до

21,5 км – «Високий берег» по-місцевому або (серед місцевих водників «Бермуди»)

Координати 50,29252884 24,20111466

Це місце скаже само за себе. Тут хочеться зупинитись і побути. Купання, вигляд з високого берега нагадує знамениту «панораму Заліщиків» в мініатюрі. Відпочиваємо і насолоджуємось.

Далі, до автомобільно-залізничного мосту в с.Сілець, що знаходиться на

24,5 км  - річка має той самий характер що і на всій ділянці після Великих Мостів

(перед мостом треба обережно подолати трубопровід з 2-х труб, які при малій воді можуть суттєво виступати з води)

Біля мосту гарні виходи для старту, фінішу та інших логістичних моментів.

Рівно через 200 метрів за мостом по правому березі ви зустрінете залишки свай старого мосту, який, можливо, являється «мостом Гертруди» - пов’язаним з дуже цікавою історико-детективно-романтичною історією Гертруди Коморовської

І саме тут знаходиться Каяк-станція «Вільшина», яка стараннями команди Турсплав поступово починає перетворюватися в гарне місце відпочинку водних туристів і відпочиваючих.

Координати станції - 50.3127248 24.1985263

Це прекрасне місце для пікніка, привалу, ночівлі з наметами, з гарним причалом, пляжиком і упорядкованою територією, а також гарним заїздои і виїздом з можливістю поставити машину на стоянку.

На вищеописаній ділянці зустрінеться окрім зазначених орієнтирів кілька підвісних містків, 2 газороводи, впадіння річок Желдець та Болотня, кілька залишків старих мостів, також такі місця під цікавими місцевими назвами, як «Сивілова» біля присілка Бірок, «Чепелева яма», «Марків кут».

Від каяк-станції «Вільшина» річка поступово починає міняти характер на більш спокійний, дно виключно піщане, яке поступово з наближенням до впадіння в Західний Буг буде більше замулюватись.

28,4км – автомобільний міст в с. Межиріччя (можливий вихід, доїзд, привал)

Рекомендовано проходити в крайній правий проліт. При великій воді – огляд. Це досить небезпечний міст в плані постійного утворення наносів з колод, дерев, гілля. Оскільки опори – це набір бетонних стовбчиків, які стоять не зовсім симетрично і течія заходить на них під певним кутом – вони діють, як вловлювачі габаритних предметів. Тому, як і завжди – увага.

29,8 км – міст для трубопроводу, який проведений на породні відвали (розташовані по лівому берегу)

Це низький міст, який не являє небезпек, якщо рівень води невисокий. При паводковому рівні прийдеться робити невеличкий обнос.

Якщо вийти через 100- 150 м за мостом - на високому правому березі, який покритий сосновим лісом ви побачите потужний ДОТ часів другої світової, який був частиною лінії оборони Кам’янко-Струмилівського укріпрайону. Номер доту наразі невідомий.

Координати ДОТа 50.3410342 24.2269641

30,3 км – міст- «Квазимодо». Який в народі називають «солдатський»

Перше враження, що він зараз рухне прямо на вас. Але стоїть вже давно і падати не збирається, хоча достатньо незграбний і перекошений. Такий собі міст для водіїв – екстремалів.

30,4 км – з.д. міст і трубопровід під мостом.

Слід звернути увагу на трубопровід. Він слабо понижається до лівого берега, тому при достатній воді краще зміщатись туди. В випадку, коли труби наверху – простий обнос по правому березі.

За мостом починається одна з улюблених всіма туристами ділянок – ділянка перед впадінням в Західний Буг, старі, епічні дерева і завали – чудові декорації для фентезі в стилі Толкіена.

32 км – гирло впадіння Рати  в Західний Буг

До Червонограда (конкретно – локація підвісний міст – найзручніше місце закінчення сплаву) залишається не більше 6 км. Тобто сплав від Шишаків до Червонограда буде протяжністю приблизно біля 38 км. Це, враховуючи усі перешкоди і рекреаційні зупинки – ідеальна відстань для повноцінної дводенки або для розбиття на кілька варіантів одноденок з різним насиченням.

Зазначу, що відстані доволі відносні і можуть значно коливатися на ділянці в 10 км при різних рівнях води і різних варіантах проходження перешкод.  Траєкторії завжди різні. І треки завжди дають певні відхилення.

Тут важливо розуміти, що перша, коротка, вузька і насичена перешкодами ділянка до 7 км від Шишаків до впадіння Свині – досить затратна по часі в силу постійного організованого дискретного подолання вузьких місць, де екіпажам приходиться, хоч і недовго, але очікувати своєї черги, щоб не створювати «пробок» Тому на неї може піти і більше 2-х годин часу і чим більша група – тим повільніше ви будете рухатись.

Загальне резюме:

Ділянка контрастна і насичена різними цікавими об’єктами та фактами, мінливий ландшафт, різноманіття перешкод, чиста вода, динаміка. Дуже гарні логістичні умови. Прекрасні варіанти зупинок і стоянок під будь-які ходові і часові умови. Наявність комунікацій і можливостей поповнення води, запасів, тощо. При цьому відсоток природності  - дуже високий. Кожен знайде свою родзинку.

Гаряче рекомендую усім водним туристам і бажаючим активно відпочити на воді.

Відео+опис з сплаву по р. Західний Буг (Червоноград – Литовеж-38 км) 23.01.2021

Кожна річка – це книга. Багатовимірна, здатна перемістити вас у часі, або розтягнути приємну мить на довгі години, або взагалі завести в позачасовий простір.

Річка яку проходиш багато разів стає тільки цікавішою, оскільки маєш змогу заглянути в куточки, які залишалися невідкритими, як правило – це дещиці нових знань про сліди давно минулих подій. І ці сліди оберігають береги, що бачили буремні дні.

Саме такий наш Західний Буг – тут маса як прихованих, так і відкритих пам’яток, що залишились у спадок від минулих політичних устроїв та держав, війн, господарської діяльності, яка вже не провадиться, природніх залишків річкового рельєфу, нових об’єктів в навколищніх селах та недалеко від берега.

На даному відрізку ви зустрінете – 2 праві притоки: Білий Стік та Спасівка, кілька струмків, перед с. Завишень по правому березі збереглися залишки рель’єфу старого русла з високим правим лісистим берегом – виглядає дуже гарно. Далі перед м.Сокаль можна помилуватися крутосхилами під с. Поториця. За автомобільним мостом перед вами відкриється по лівому березі панорама монастиря і костелу Бернардинів, а по правому березі мальовнича руїна-купол монастиря Бригідок.

Далі зустрінемо 2 індустріальних об’єкта – недіючий водозабір хімзаводу і наполовину діючу греблю в с.Скоморохи.

Буквально кілометр шляху від греблі– і ви минете с. Ульвівок, після якого потрапите в калейдоскоп чудових краєвидів. До с. Старгород є також ряд пам’яток, які можуть зацікавити, координати яких і відомості про які ви легко знайдете на інформацйних джерелах різних напрямків.

Це і меморіал в пам`ять спаленого с. Городиловичі, і меморіал в пам'ять Жджарецької застави, яка прийняла бій в перші хвилини початку німецького нападу на СРСР, це і надзвичайно цікаве і поки що малодосліджене городище 11 ст. навпроти с. Старгород (яке, беззаперечно, приховує ще багато таємниць).

Але найсмачнішим складником цього багатошарового туристичного пирога, звичайно, є сама природа. Західний Буг зазнав сильного антропогенного впливу, але, тим не менш, відчувається сила і невтомність головного скульптора – води. Ніякі перепони не можуть бути їй на заваді і, навіть, руйнуючи одне, в неї все ж таки, виходить створити щось цікаве.

Маршрут Червоноград – Литовеж (38 км) легко можна розбивати на цілу низку логістичних рішень, в залежності від акценту сплаву чи то на релакс та еко складову, чи поєднання з історично-пізнавальними моментами, чи більш спортивні варіанти з ухилом в досягнення певних результатів в швидкості подолання – є все і на будь-який смак!

Ця примітка зачіпає тільки верхній пласт основних відомостей про принади маршруту, але для тих, хто не мешкає в околицях даної місцевості, цих міток може вистачити для більш глибокого занурення в цікавинки, які припас Західний Буг на цьому відрізку, і не тільки!

Відеозвіт з Чемпіонату України “Прут 2019”

Таких "жирних" і насичених змагань для Червоноградський КСТ "За Обрій" ще не було. Стихія дощу 2 дні працювала над стихією ріки, щоб, в результаті розгулялась стихія драматичних заруб на різних дистанціях між учасниками Чемпіонату України з спортивного водного туризму (це ті смішні маленькі істоти, що якось пробують виборсуватися з поглинаючих їх водяних валів Прута)
Слалом в перший день для нас, на перший погляд, здався простим, (та й він і був таким), але часу на шліфування і доведення виступу не було, з буса на старт - і гірка пілюля висновку, що якщо готуєшся до таких речей, то треба хоча б кілька тренувань присвятити напередодні саме цій дисципліні, і саме на цій річці. Тому сприймаємо результат, як належний і об'єктивний, і настроюємось на подальшу боротьбу, не дивлячись на те, що нам вже нічого "не світить"
А дощ тим часом не стихає.
Зранку перше діло водника яке? Глянути на воду. Глянули і оторопіли - підйом шалений, Прут перетворився з брикливого коника на табун бізонів, яких чути за багато кілометрів і яки змітають все на своєму шляху. Тому з піднесеним настроєм готуємось до улюбленої смачної страви - 16-км гонки.
І тут почалося солодке місиво, реально цікаві нескладні "покатушні" і і більш складні, "зажовисті" поріжки, височезні вали, і, здавалося, це межа, краще і цікавіше не придумаєш, але ж це, друзі, Прут, він може витнути таке, до чого ти ніяк не підготуєшся. На вході в ділянку, де відбувався слалом, і почалося, Величезна бочка пошматувала пару досвідчених екіпажів, і, ціною їх гіркого досвіду кільком вдалося прорватися далі, далі - в купу доволі жорстких, непростої конфігурації порогів, які складно читаються з води і без попереднього перегляду їх не можна йти, якщо ти тут вперше бо можна втрапити в халепу, Бо вони створюють масу бочок, бочечок, навалів, гвинтів, прижимів, унітазів і стоячих валів і всього в купі і зразу. Але ж це гонка, який там перегляд, і ми йшли, хоч були гранично уважними,але десь і помилялись. Ще рази 3 вже дивилися носом вгору, але відчайдушно і повільно (в небезпеці час уповільнюється і секунда здається вічністю) просто витягували себе з дуже жорстких ситуацій (з таким напарником, як Pavlo Zelinsky можна і річку заставити текти назад).
В результаті дійшли 2-ми - емоцій і радості через край, А ще прийшлося принести водяному Прута в жертву 1 зломане весло) Прут - найкраща і найнебезпечніша річка (при високій воді), яку довелось проходити на змаганнях. Потім ще раз пройшли цю ж ділянку з відеокамерами і також пару разів на волосині від кіля - це важко передати словами!!!
І от він день істини, день спринту, з таки включеним в нього довгоочікуваним і мандражнопереможним проходженням Пробою. Перед стартом, як і водиться у водників, пару годин глибоких теорій про моменти правильного входу в поріг, рельєфу виступів і "срані", перетину струменів і відповідних гребків, моментів як втримати ніс і корму в залежності від того, куди "вдарило", динаміки навантаження гондол катамарану і відкренів - все це бурлило над ревучим Пробоєм в дискусіях між бувалими і тими, кому вперше йти. А в головах бурлило своє, невимовне "гребти, чи не гребти - ось в чім питання", як сказав Шекспір. А щасливі хасиди робили селфі на мостику над водоспадом і зовсім не розуміли релігійної атрибутики тих, що носять весла, замість пейсів і шоломи замість "єрмолки"))))
Як пройшли? Все на відео (заллю пізніше) - хвалитись нічим, але пройшли. Є першопроходці, а є задомпроходці - повірте, це дуже не просто)))) І ось яка головна емоція (в мене принаймні) - страх був до старту - потім - легке скользіння над реальністю на змащених адреналіном, твердих і холодних мізках. В пучину! Народження (шо, апять?), фініш, ти нова людина.
Вкотре 4-ті. зате по емоціям, ми, та й усі учасники, точно на першому місці.
Полюбив Прут!

Відео з сплаву по р.Луга 28.07.2018р.

Луга однозначно засЛУГовує на увагу туриста-водника. Від м. Володимир-Волинський до с.Устилуг можна проводити 1 або 2-денні сплави. Найколоритнішим є відрізок с.П'ятидні - с.Устилуг (близько 13 км) Відрізок досить насичений перешкодами у вигляді старезних завалів, нерозчищених ділянок. Зате тиша і краса берегів, чистота води, свій особливий характер - роблять Лугу незабутньою.

Відео з сплаву Стоходом 28-30.06.2018

Це були найважчі умови, які мені доводилося бачити на Стоході. Води не було, рівень зарослості і наслідки роботи бобрів просто шокуючі.  Але ми прогризлись від Гулівки до Стобихви за 2 дні (на що, зазвичай, йде день при оптимальних умовах), це вимотало весь фізичний ресурс, але моральний залишився на висоті для прийняття зважених і оптимальних рішень. Команда - просто мрія, ніхто не скулив, не перекладав труднощі на плечі партнерів - усі дружно рубалися крізь джунглеболотянодощовеплетиво. Скажу, що перед плануванням подорожі було чітке уявлення, з чим доведеться стикнутися у кінці червня, і ми вирішили стикнутися - планованої крапки фінішу по часі досягнути не вдалося - але левову частку "смаколиків" ми проковтнули. Якби мені сказали, що на тебе чекає таке саме - я б пішов (тільки пил треба брати більше!) а ще в 2-й день ні на хвилину не припинявся дощ, дощ, дощ.... болото,хащі, дощ і праця на межі фізичних можливостей людини цілих 10 годин - усе в одному флаконі - ну хіба не повезло?